Колись великі держави Європи сьогодні провалюються на всіх фронтах: економічному, військовому, моральному, демографічному, технологічному та геополітичному.

У центрі уваги — зміцнення трансатлантичних зв’язків, торгівля, технології та підтримка України.

Проте процес введення санкцій затягується через серйозні розбіжності.

Відкладання санкцій проти Росії – це фактичний дозвіл Путіну продовжувати війну проти України.

Угода про 100-річне партнерство торкається безпеки, економіки, науки і культури.

Мантри про “гарантії безпеки”, які лунають із Брюсселя та Вашингтона, дедалі більше нагадують повторення попередніх “самітів миру” – гучні декларації без реальних механізмів стримування агресора.

Світшот лаврова з написом “СССР” був посланням, яке американці зрозуміли тільки пост-фактум.

Зрада Трампа – не привід закінчувати життя нашої держави й народу самогубством. Попри будь-який тиск треба діяти, керуючись життєвими інтересами України.

Дуже часто чуються голоси, що Україна нікому не потрібна. Що Європі треба наші люди і наші землі. Що вони заганяють нас у борги…

На Алясці Трамп зіткнувся віч-на-віч із реальністю. Це була огидна мить, бо Путін — військовий злочинець, чия постійна брехня, викручування та агресія прямо співмірні з діями Гітлера.

У рекордній промові він критикував політику Трампа та застерігав від її шкоди.