Сьогодні перший день виборів до парламенту Чехії, які можуть розвернути країну на 180º.
Чехія має всі шанси опинитися в одній компанії зі Словаччиною та Угорщиною.
Очікується, що “чеський Трамп” – колишній прем’єр-міністр і мільярдер Андрій Бабіш, чия кримінальна справа про шахрайство з субсидіями ЄС знову розглядається прокуратурою, поверне собі посаду глави уряду – його партія ANO (Акція незадоволених громадян, по-чеськи “ano” це “так”) за всіма опитуваннями.
До влади рветься і Томіо Окамура — найодіозніший персонаж чеської політики, який у 2015 р. створив віртуальну партію ультранаціоналістичного штибу. Народжений у Токіо в сім’ї чешки та японця, Окамура став шаленим нациком, який зробив ставку на правий популізм, націоналізм, жорсткий антиміграційний курс. Його SPD (Свобода та пряма демократія) пророкують 12-14%, що зробить Окамуру ключовим гравцем на переговорах про майбутній уряд. За його партію голосуватимуть найвідсталіші верстви населення в провінції, які ласі на популістські гасла про те, що у всіх бідах винні українські біженці.
Помітним явищем у передвиборних перегонах стало об’єднання комуністів Stačilo! (Досить!) на чолі з лідером Комуністичної партії Чехії та Моравії Катериною Кінцевою. Це відверто проросійська партія, до якої приєдналися різноманітні маргінальні популісти лівого спрямування. Вони мають опитування 5-7%, вони на межі проходження до парламенту, але шуму від них багато.
Треба сказати і про зовсім екзотику — партію Motoristé sebe (Автомобілісти для себе) — там дика суміш євроскептицизму та націоналізму на фоні боротьби проти заборони двигунів внутрішнього згоряння. Вони на межі проходу до парламенту – 5-6%.
Це строкатої компанії популістів та націоналістів протистоїть нинішня правляча політична сила в особі проєвропейського об’єднання SPOLU (Разом) – це блок, що поєднує різні праві та центристські напрямки. Нинішній прем’єр-міністр Петро Фіала є лідером цього блоку, який за опитуваннями може набрати 19-21%.
На цьому ж фланзі боротьби з розворотом країни проєвропейський, центристсько-ліберальний рух STAN (Старости та незалежні), який об’єднує регіональних лідерів, його називають “партією мерів”. За них за опитуваннями можуть проголосувати 10-12%.
І є у помітних гравцях “Пірати” — партія ліберального та прогресивного штибу, орієнтована на молоде покоління та цифрову епоху. Один із лідерів партії Зденек Гржиб кілька років був приматором Праги, а зараз займається транспортом у чеській столиці. У піратів за прогнозами 8-10%.
Отже, ANO майже напевно вийде першою. Питання в тому, як сильно вона відірветься від SPOLU. Якщо розрив буде більшим за 8–10%, Бабіш зможе диктувати умови та формувати коаліцію навколо себе. Його головний сценарій — союз із SPD Окамури, а за потреби і з дрібними партіями на кшталт Motoristé. Окамура для Бабіша – ідеальний партнер, хоч і токсичний для міжнародного іміджу Чехії. Якщо комуністи подолають бар’єр, то лівий фланг виявиться проросійським та може грати на руку Бабішу. Якщо ні – їх голоси перерозподіляться на користь ANO та SPD, посиливши правий популістський блок.
Для SPOLU головне завдання – утримати друге місце та зібрати навколо себе STAN та Піратів. Тоді за сприятливого розкладу вони могли б претендувати на “антибабишівську” коаліцію. STAN може стати вирішальною ланкою на проєвропейському фланзі. Якщо вони візьмуть ближче до 12%, це зміцнить SPOLU і дасть шанс зібрати проєвропейську коаліцію, але якщо “Пірати” теж покажуть гідний результат.
Так чи інакше, з найбільшою ймовірністю Чехія отримає уряд під керівництвом Бабіша за участю SPD, отже, популісти та євроскептики можуть розгорнути країну, яка досі була міцним елементом європейської єдності.
Чехія живе і розвивається багато в чому завдяки Євросоюзу: майже всі великі інфраструктурні проекти тут реалізуються за суттєвого, найчастіше 50% фінансування з фондів ЄС. Але популісти та націоналісти, граючи на страхах та невдоволенні частини суспільства, тягнуть країну у бік Угорщини та Словаччини — а простіше кажучи, у бік Москви та Путіна. Треба не забувати, що Бабіш та Орбан – політичні союзники та друзі.
Залишається сподіватися, що чехи, і насамперед мешканці Праги та великих міст, відчувають цю небезпеку і не дозволять своїм голосом розгорнути Чехію у бік ізоляціонізму та авторитаризму.
Рустем Адагамов, FB