У Копенгагені стартував саміт лідерів ЄС. Тут вирішується не лише безпека Європи, а й майбутнє України.
У четвер, 2 жовтня, в Копенгагені відбувається сьоме засідання Європейської політичної спільноти, яке зібрало глав держав і урядів 47 країн Європи.
Цей саміт — сигнал, що Європа нарешті виходить із зони комфорту. Питань на порядку денному багато, але кілька з них — ключові.
«Стіна дронів»
Російські атаки дронами вже не лише українська проблема. Данія, Литва, Польща та інші держави теж стикаються з БПЛА над військовими й цивільними об’єктами. Тому ідея «стіни дронів» — це не просто технічний проєкт, а символ спільного захисту.
Україна має унікальний досвід у цій сфері, і його цінують — наші спеціалісти вже працюють разом із партнерами.
«Варта східного флангу»
Європа нарешті серйозно заговорила про власну «оборонну варту» на східних кордонах. Це фактично щит — системи ППО, розвідка, швидке реагування.
Це сигнал: ЄС розуміє, що російська загроза — не десь далеко, а поруч.
Заморожені російські активи
Особлива увага — грошам. У Європі лежить понад €140 млрд заморожених російських активів. І тепер пропонують, щоб вони працювали на Україну у форматі «репараційного кредиту». Тобто Україна отримує кошти зараз, а борг буде закрито тоді, коли Росія виплатить репарації.
Це компромісне, але реалістичне рішення. Уже сьогодні відсотки з цих активів принесли б Україні перший транш у €1,5 млрд.
Україна і ЄС
Ще одна важлива тема — вступ України до Євросоюзу. Міжнародна увага до перспектив прискореного вступу України та Молдови до Європейського Союзу останнім часом посилюється.
Проросійський режим Віктора Орбана в Угорщині блокує шлях України у ЄС. На тлі політичних бар’єрів у ЄС з’являються пропозиції змінити правила прийняття рішень, аби зменшити вплив вето однієї країни.
Водночас, за словами єврокомісарки Марти Кос, технічна підготовка України до членства відбувається «рекордними темпами», навіть якщо цей процес залишається менш помітним для широкої аудиторії.
На саміті в Копенгагені обговорюють можливість змінити чинні правила ЄС, за якими нові члени мають прийматися лише за згоди усіх 27 країн. Застосування такого підходу створює ризик блокування кандидатів навіть через вето однієї держави.
Одна з таких ідей — переговорні «кластери», які можна відкривати за підтримки кваліфікованої більшості, а не лише за одностайного рішення.
Тобто країни-члени могло б частково погодитися із просуванням України вперед, навіть якщо деякі з них (зокрема Угорщина) висловлюють опозицію. Це не означатиме повне усунення права вето — для остаточного закриття кластеру в кожному разі знадобиться згода всіх.
Марта Кос зазначає, що в технічному плані Україна рухається дуже швидко — швидше за будь-яку іншу країну-кандидата, адаптуючи законодавство під стандарти ЄС.
Вона підкреслює, що цей процес не обмежується лише реакцією на зовнішні рішення — реформи й адаптація тривають вже зараз, незалежно від того, яке рішення ухвалять держави ЄС.
Кос також наголошує, що навіть коли політичні рішення затягуються, технічна робота — скринінг законодавства, підготовка нормативних актів — не має зупинятись. Чим більше буде зроблено на цьому етапі, тим менше залишиться завдань, коли набиратимуться кластери переговорів.
Для отримання підтримки країн ЄС Україна й Молдова повинні демонструвати реальний прогрес у ключових сферах: судова реформа, боротьба з корупцією, модернізація економіки, інституційне посилення.
Саме цей прогрес може переконати держави, які мають застереження, що Україна — не лише політична заявка, а держава, здатна впроваджувати європейські стандарти.
Ідея з модульними «кластерами» може стати інструментом для обійти парламентське чи політичне блокування з боку однієї або двох країн, зберігши при цьому фундаментальні принципи консенсусу.
Але навіть з новими механізмами вступу остаточне рішення залежатиме від політичної волі держав-членів.