Трамп, використовуючи свої таланти пропагандиста, намагається побудувати світ, де влада належить не тому, хто говорить правду, а тому, хто голосніше кричить.
Про це пише американський публіцист Peter Baker у своїй колонці для The New York Times.
Дональд Трамп, повернувшись до влади, знову взявся за старе: створювати альтернативну реальність, де брехня та спотворення стають не лише інструментом політики, але й самою політикою. Це не просто прикраса фактів чи маніпуляція громадською думкою — це спроба перетворити вигадки на нову правду, замінити реальність вигаданою історією, де всі події і персонажі підпорядковуються бажанням одного лідера. Це нагадує роман антиутопію Орвела 1984.
Трамп завжди мав схильність до маніпуляцій і пропаганди, але під час другого терміну він підняв це мистецтво до нових висот. Його здатність створювати власний наратив, формувати «альтернативні факти» і змушувати своїх прибічників слідувати за ним, як за пророком, викликає тривожні паралелі з авторитарними режимами минулого. У світі Трампа правда — це те, що він говорить, а всі, хто наважується заперечувати, стають ворогами держави.
Прикладів такої брехні не бракує. Трамп стверджував, що США надіслали презервативи ХАМАСу на 50 мільйонів доларів, що Україна розпочала війну з Росією, а Китай контролює Панамський канал. Усі ці заяви — відверта вигадка, але це не зупиняє президента від повторення своїх слів раз за разом, збільшуючи цифри, підсилюючи емоції, створюючи відчуття невідворотності катастрофи, якщо його не послухають.
Проте найстрашніше не лише у брехні самого Трампа, а й у його команді, яка із завзяттям піддакує кожному його слову. Президент ретельно відбирав людей, які готові не лише погоджуватися з ним, але й множити його вигадки. Варто Трампу лише натякнути на нову теорію змови, як його підлеглі вже розробляють стратегічний план її просування в медіа. Колишній конгресмен Майкл Уолтс, який став радником з національної безпеки, миттєво змінив свою риторику, щоб узгодити її з новим баченням свого боса. Якщо вчора Путін був агресором, то сьогодні, за версією Трампа, це вже Україна розпочала війну, а Уолтс лише підтакує: «Так, саме так».
Однак найнебезпечніша гра Трампа розгортається навколо війни в Україні. Називаючи Україну агресором, а президента Зеленського диктатором, він намагається підмінити факти новою історією, у якій Росія не вторглася до сусідньої держави, а лише захищалася. Це не просто ревізіонізм історії, це спроба зламати логіку, де агресор і жертва міняються місцями. У такому світі жертва не заслуговує на підтримку, а агресор — на осуд.
Подібна стратегія відкриває можливість для Трампа досягти «мирної угоди» з Путіним, фактично капітулювавши перед Росією і дозволивши їй закріпити здобутки агресії. Якщо Україна справді агресор, як стверджує Трамп, то будь-які поступки Москві виглядатимуть не як зрада, а як справедливість. Це небезпечний шлях, який може розірвати не лише трансатлантичну єдність, але й самі засади міжнародного права.
Маніпуляції Трампа не обмежуються лише зовнішньою політикою. У Сполучених Штатах він продовжує розвивати наратив «вкрадених виборів» 2020 року, створюючи нову версію історії, де він ніколи не програвав, а всі його поразки — це змови ворогів. Така тактика має на меті не лише зміцнити його владу, але й підготувати ґрунт для потенційного скасування демократичних норм і процедур, які можуть завадити йому в майбутньому.
Його підлеглі не просто підтакують, але й активно переписують реальність у відповідності до нових «президентських фактів». Коли Трамп заявляє, що США надали Україні 350 мільярдів доларів допомоги, навіть якщо реальна сума значно менша, його команда миттєво адаптує свою риторику до цієї цифри. Вони створюють інформаційні кампанії, проводять брифінги, пояснюють, чому це саме так, навіть якщо для цього доводиться відмовлятися від попередньої позиції та логіки.
Те, що відбувається зараз у США, — це не просто політична криза, а боротьба за саму реальність. У світі, де факти підміняються вигадками, де будь-яке заперечення президентської правди прирівнюється до зради, демократія перетворюється на ілюзію. Трамп, використовуючи свої таланти пропагандиста, намагається побудувати світ, де влада належить не тому, хто говорить правду, а тому, хто голосніше кричить. І якщо йому це вдасться, ми станемо свідками не лише нової ери в американській політиці, але й нової ери в глобальній історії, де реальність підпорядковується волі одного лідера та його хору підлабузників.