Внаслідок геноциду померло 13% населення України, демографічні наслідки відчутні і досі.
28 листопада 2020 року в Україні відзначається День пам’яті жертв голодоморів.
З цієї нагоди Інститут демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України оприлюднив аналіз втрат з метою гідного вшанування пам’яті жертв вчиненого комуністичним режимом геноциду.
Робота у цьому напрямі фахівцями інституту розпочалась ще наприкінці 1980-х років. Виконані дослідження мають комплексний характер, а їх методологія є науково обґрунтованою. Отримані результати пройшли обговорення на вітчизняних і міжнародних наукових конференціях, були опубліковані у вітчизняних і зарубіжних наукових виданнях.
Дослідження показали, що Україна зазнала значних людських втрат внаслідок голоду протягом трьох років. Втрати через надсмертність, тобто через перевищення смертності її природного рівня, в Україні внаслідок голоду у 1932–1934 рр. становлять 3,9 млн осіб.
Із загальної кількості втрат 93% припадає на сільських жителів, 90% втрат прийшлося на 1933 рік.
Через падіння рівня народжуваності під час Голодомору Україна недорахувалась 600 тис. немовлят.
Була проведена оцінка демографічних втрат внаслідок Голодомору 1932–1933 рр. в цілому по СРСР та колишніх радянських республіках.
Втрати через надсмертність в результаті голоду 1932–1934 рр. в СРСР становили 8,7 млн осіб. Серед республік колишнього СРСР Україна посідає перше місце за абсолютними обсягами втрат через надсмертність, а Казахстан має найвищі показники втрат відносно чисельності населення протягом усього періоду голоду.
Вперше проведено оцінку та порівняльний аналіз втрат через надсмертність від голоду у 1932–1934 рр. в Україні та Росії не лише на національному, а й на регіональному рівні. Встановлено, що втрати через надсмертність в Україні (у відносному вимірі) в 1932–1934 рр. у чотири рази вищі, ніж в Росії
Існують значні внутрішні міжрегіональні відмінності у прямих втратах населення обох країн, але у Росії вони виражені значно більшою мірою.
За результатами досліджень спростовано тезу про те, що Україна та Росія під час голоду постраждали однаково: у Росії на регіони з найвищими втратами від голоду припадає 6% чисельності сільського населення та 1% території, тоді як в Україні – 41% населення та 34% території.
Виявлено суттєві відмінності між країнами не лише у кількісних показниках втрат від голоду, але й у їх географічному розподілі: найвища інтенсивність втрат від голоду спостерігалась у центральних лісостепових регіонах України, що не відігравали головної ролі у заготівлі зерна, а в Росії – у її ключових зернових регіонах.
Дослідження проведені у співпраці з О. Воловиною (США, Університет Північної Кароліни) та Українським науковим інститутом Гарвардського університету. Отримані результати використані при розробці окремого демографічного модуля Електронного атласу Голодомору, що розробляється Гарвардським університетом в рамках проекту «MAPA: Digital Atlas of Ukraine», що забезпечить можливість ознайомлення з результатами досліджень не тільки фахівців, але й світової громадськості.
Джерело: