В “Українській” церкві Московського патріархату заявили, що Президент і Верховна Рада перевищили владу, втручаючись у релігійні справи.
Про це йдеться в заяві відділу зовнішніх церковних зв’язків УПЦ МП.
“Українська Православна Церква, яка має канонічний зв’язок зі Вселенським Православ’ям, не зверталася до Патріарха Варфоломія з проханням надати автокефалію Православній Церкві в Україні та не уповноважувала на це ні Президента, ані депутатів Верховної Ради України. У зв’язку з цим згадані ініціативи є перевищенням влади, а також втручанням у церковні справи.
Подібні дії Української держави у церковній сфері могли б бути виправданими лише у разі, якби Церква в Україні мала законодавчо закріплений державний статус, як це було в історії багатьох держав і досі зберігається в окремих державах світу.
Однак, оскільки сьогодні Церква в Україні не має державного статусу та відокремлена від держави, то й державна влада не має підстав втручатися у церковні справи.
У заяві йдеться, що влада просить надати томос про автокефалію єдиної церковної структури, якої ще не існує. Тому в УПЦ МП вважають, що слід спочатку подолати розкол, відновити церковну єдність, а після цього ставити питання про зміну канонічного статусу єдиної православної церкви в Україні”.
Нагадаємо, що 17 квітня Президент України Петро Порошенко заявив про те, що ухвалив рішення звернутися до Вселенського патріарха Варфоломія з проханням видати томос про автокефалію Української помісної церкви.
18 квітня він зустрівся із предстоятелем православних церков України та офіційно прийняв Звернення для передачі Вселенському Патріарху Варфоломію про надання Українській церкві томосу про автокефалію з підписами всіх архієреїв, які підтримали це рішення.
19 квітня Верховна Рада підтримала звернення президента Петра Порошенка до Вселенського Патріарха Варфоломія про надання Українській православній церкві автокефалії.
Українська православна церква Київського патріархату закликала УПЦ Московського патріархату підтримати зусилля з канонічного визнання Вселенським Патріархом української церковної незалежності.
Зі свого боку, представник УПЦ МП, заступник голови Відділу зовнішніх церковних зв’язків УПЦ протоієрей Микола Данилевич заявив, що спроба створення Української помісної автокефальної церкви не дасть результату.
В той же час експерти зазначають, що демарш УПЦ МП має цілком прозаїчні, а не духовно-релігійні причини. Канонічно підпорядковуючись Москві, вона виконує волю очільників Російської православної церкви та нинішнього господаря Кремля.
Москва століттями претендувала на провідну роль у православному світі. Створення Української незалежної Автокефальної церкви з визнаним канонічним статусом стане колосальним ударом по ідеологемах “Русского міра” та “Третього Риму”.
Якщо Константинопольський патріарх Варфоломій таки надасть томос Киїєву, то Український сегмент православ’я може виявитися найбільшим та найпотужнішим у світі (з огляду на кількість приходів та вірян в Україні), а Московська церква перетвориться на жалюгідний обрубок. Що поховає будь-які претензії Кремля на релігійну та духовну гегемонію на пострадянському просторі.
Як зазначає відомий український журналіст Віталій Портніков, для Московського патріарха Кирила (Гундяєва) це – не тільки релігійне питання, а й питання політичного виживання. Адже він намагався приміряти на себе роль “збирача земель” задовго до того, як це вирішив зробити президент Путін. Після обрання патріархом Кирило, колишній глава церковної дипломатії, оточив свій трон прапорами всіх країн – колишніх радянських республік. Жоден російський президент навіть зараз не може дозволити собі подібний демарш. Інша справа – патріарх.
У цих чужих прапорах при патріаршому троні є своя, глибока символіка, яка суперечить традиціям світового православ’я. Адже майже всюди кордони самостійних церков збігаються з межами самостійних держав – окрім колишнього Радянського Союзу та Югославії.
Московська церква не хоче йти не тільки з України, а й з Білорусі, Молдови, країн Балтії. Сербська православна церква опирається автокефалії церков у Македонії і Чорногорії.
У багатьох випадках це вже призвело до церковних розколів різного роду. Українська ситуація не унікальна. Але ось у Молдові діють дві церковні юрисдикції – московська і румунська. В Естонії – теж дві, Москви і Константинополя. У Македонії вже п’ять десятиліть діє невизнана церква, яка охоплює практично всіх православних віруючих цієї невеликої країни. А в Чорногорії, як в Україні – Сербській церкві протистоїть своя, невизнана, чорногорська.