Поступово світ став приділяти все більшу увагу операціям впливу як основі всіх видів взаємодії. По суті ми маємо різні типи інтервенцій (інформаційні операції, кібератаки, психологічні операції), метою яких є вплив в першу чергу на прийняття рішень об’єктом такої атаки.
У всіх цих випадках загальним є також і те, що чим більш потайний є цей вплив, тим більше шансів є на успіх.
Китай також вважає, що метою операцій впливу є політична влада [1]. І саме з цієї причини вони настільки важливі, оскільки впливають на процес прийняття рішень. Тобто має місце перекодування впливу в одній сфері, щоб отримати результат в іншій. Наприклад, фізичний вплив має привести до втрати волі до опору.
Китай бачить в цьому плані три типи війни. Перший – це медійна війна, спрямована на формування громадської думки всередині країни та за її межами. Думка всередині країни також важлива для армії, оскільки це дозволяє стримувати зовнішні інтервенції.
Друга війна спрямована на зарубіжних осіб, які приймають рішення. Третя – юридична війна як юридичний супровід дій Пекіна.
Тімоті Томас присвятив уже кілька книг інформаційним і кібервійнам Пекіна [2-4]. Він пише про китайське розуміння інформаційного стримування, що це проникнення не тільки у воєнні сфери, але також в політику, економіку, науку і технологію; що немає різниці різниці між інформаційним стримуванням та інформаційними наступальними діями; що жертвами інформаційних атак часто стають треті особи; звучить навіть фраза про можливості народної війни в мережі [5]. Слід додати, що Томас настільки ж активно вивчає і Росію (див., Наприклад, [6-8]). А Сунь-Цзи американці стали вивчати дуже і дуже давно.
У кожній своїй роботі про російські моделі Томас акцентує важливість для неї ідеї рефлексивного управління, коли управління противником відбувається за рахунок керування його сприйняттям зовнішнього середовища. Він часто цитує В. Махніна, який бачить рефлексивний контроль в наступному вигляді: «за допомогою рефлексивних факторів можна впливати на розуміння ситуації противником і формувати картину ситуації. Отже, виникає можливість не прогнозувати, а визначати дії противника або рефлексивно керувати ним. При цьому основу рефлексивного управління противником становить рефлексивне програмування.
Рефлексивне програмування передбачає проведення пов’язаних між собою за програмними цілями, місцем і часом спеціальних заходів з інформаційного впливу на противника з метою примусу його відмовитися від свого початкового задуму дій і прийняти нераціональне рішення, що веде до істотного погіршення обстановки і поразки. А також проведення заходів на предмет захисту від подібного впливу з боку протиборчої сторони. Таким чином, рефлексивне програмування – це інформаційний вплив відповідно до подання інформаційного повідомлення противнику з метою сформувати «правильне» розуміння ситуації (розуміння ситуації, задане рефлексивною стороною), схилити противника до певного результату розуміння досягнення мети дій, детермінованість її поведінки»[9].
В цілому це цікавий приклад зміщення війни в область розуму, в область знань. Це було характерним для перших американських розробок в сфері інформаційної війни, коли її трактували як війну епістемологічну, як війну знань. І в схемі інформаційних продуктів на вершині були саме знання, а факти і інформація – внизу.
В. Махнін говорить також про транзиторну форму війни: «транзиторну форму війни, тобто закономірний перехід в новий стан політики держав в їх економічному і політичному вимірах. Це війна характерна постійними змінами форм політичного, дипломатичного, економічного та військового протистояння систем на геополітичному рівні. Крім того, змінюються рушійні сили війни, чисельність збройних сил, форми застосування об’єднань збройних сил, способи виконання стратегічних і оперативних завдань, військові доктрини і т.п. У такій війні зближуються стратегія і тактика»[10].
Якщо вдуматися в усі визначення рефлексивного підходу, то він дуже нагадує американський варіант підштовхування (nudge). Створюються певні тригерні точки в сприйнятті противника, які ведуть його туди, куди потрібно, наприклад, «рефлексивне вплив на супротивника зводився до формування симулякра, тобто формування помилкових реальних, інформаційних і психологічних образів об’єктів, процесів, явищ. Рефлексивний вплив за допомогою симулякрів проявляється в паралізації інтелектуальної (творчої) діяльності противника (особи що приймає рішення)»[11].
Пропонується зміна термінології – рефлексивне протиборство, яке буде включати в себе і інформаційне протиборство [12]. Зрозуміло, що рефлексивне буде працювати на ментальному рівні, в точці прийняття рішення.
Розмежування китайського і російського підходу до операцій впливу привело П. Меттіса до таких трьох характеристик [13]:
- Росія працює системно, спираючись на складні дії для досягнення результату, Китай сфокусований на індивідуальній роботі, на створенні особистісного контексту, а не оперативній грі, багато китайських дипломатів вийшли з розвідки.
- У російській операції провідну роль відіграє розвідслужба, в китайському варіанті – вона тільки полегшує зустрічі і контракти замість того, щоб вести всю брудну роботу самим.
- Росія створює агентів впливу, деякі з яких навіть можуть не розуміти, з ким вони мають справу, Китай впливає на агентів, його гра м’якша, оскільки розвідслужба не так помітна.
І в першому, і в другому випадку ми маємо складні системи, де вплив буде досягатися взагалі поза цією системою впливу, а в масовій свідомості. Власне кажучи, це те, що сталося з російською інформаційною інтервенцією в американські президентські вибори.
М. Галеотті вважає себе автором терміна «доктрина Герасимова», хоча зрозуміло, що сам Герасимов просто не міг так сказати. Дещо переглянувши свій аналіз. М. Галеотті приходить сьогодні до іншого розуміння: «якщо підривні дії не є прелюдією до війни, а і є сама війна, то це змінює наше уявлення про загрози, а також дає можливість підготувати кращі варіанти відповіді. Володіння значними збройними силами все ще необхідне для стримування, проте більшу увагу, ймовірно, слід приділити контррозвідувальній роботі, підвищенню грамотності в галузі засобів масової інформації, боротьбі з корупцією (це завжди благо для політичних воїнів), а також згладжування соціальних відмінностей, які росіяни з радістю використовують»[14].
Зміни в світі в основному пройшли в інформаційно-комунікативному просторі, і в його використанні. Це дуже серйозно допомогло використанню дезінформації в військових діях. Посилилися можливості викривлювати сприйняття противника в бік, розповідаючи про те, чого насправді немає. Яскравим прикладом цього стали «зелені чоловічки», чиї автомати подавалися як щось вторинне. Це було керованим сприйняттям з боку Росії, а реальність добре передають справжні спогади того періоду з приводу захоплення будівель, винесені в заголовок інтерв’ю колишнього голови Ради міністрів АР Криму А. Могильова: «Зелені чоловічки» в Радміні Криму зламали сейфи, банкомат, спустошили холодильники і залишили записку: «Вибачте, така робота» [15].
ЦРУ визнає сьогодні зовсім інше уявлення про поширення інформації, ніж це було раніше: «Інформація, яка раніше була тільки у Вашингтоні та Москві, сьогодні проходить по Інтернету з блискавичною швидкістю. Як сира інформація, так і аналіз, які мають різну якість і іноді вводять в оману або недостатньо обгрунтовані, сьогодні вільно переміщаються. Така моментально доступна інформація різної якості може не тільки стати основою для поганого прийняття рішень, але і висувати вимоги до розвідки, які будуть несумісними з її широкою місією»[16].
Дивно, але ні в російській, ні в китайській моделі не отримали відображення властиві Сходу переважання колективного над індивідуальним. Вони прослизають у багатьох західних підходах: від концепції “підштовхування” Р. Талера до британської моделі інформаційної операції. І в тому, і в іншому випадку зміну індивідуальної поведінки намагаються зробити за рахунок попередньої зміни колективної поведінки, щоб індивід підкорився соціальної нормі. При цьому Росія на практиці активно користується створенням масових акцій контр-владної спрямованості в інших країнах: від хвилювань навколо перенесення естонського бронзового солдата до анти-іммігрантських виступів в США в період президентської виборчої кампанії.
Література:
- Mattis P. China’s three warfare perspective
- Thomas T. L. Dragon bytes. Chinese information war theory and practice. — Fort Leavenworth, 2004
- Thomas T. L. Cyber silhouettes. Shadows over information operations. — Fort Leavenworth, 2005
- Thomas T. L. Deciding the virtual dragon. Critical evolution in the science and philosophy of China’s information operations and military strategy. — Fort Leavenworth, 2007
- Томас Т. Концепция кибер/информационного сдерживания КНР
- Томас Т.Л. Рефлексивное управление в России: теория и военные приложения
- Thomas T.L. Russia’s Reflexive Control Theory and the Military
- Thomas T. Russia’s Military Strategy and Ukraine: Indirect, Asymmetric—and Putin-Led
- Махнин В.Л. Рефлексивный подход в военном образовании // гуманитарный вестник. — 2013. — № 1
- Махнин В.Л. О войне и вооружённой борьбе: прогнозная ретроспекция // Гуманитарный вестник. — 2015. — № 2
- Махнин В.Л. О рефлексивных процессах в противоборстве боевых систем
- Кирюшин А.Н. Информационное противоборство: проблема терминологической недостаточности
- Mattis P. Contrasting China’s and Russia’s influence operations
- Галеотти М. Жаль, что я придумал «доктрину Герасимова»
- Могилев: «Зеленые человечки» в Совмине Крыма взломали сейфы, банкомат, опустошили холодильники и оставили записку: «Извините, такая работа»
- O’Connell K.M. Thinking About Intelligence Comparatively