Ще Сталін сказав: “Абсолютно неважливо, як будуть голосувати; важливо, як рахуватимуть голоси”. Здається, Володимиру Путіну, дідусь якого був колись кухарем Сталіна, цей вислів здається істиною.
Про це пише на сайті Huffington Post Deutschland німецький політолог Борис Райтшустер, наводячи 12 “підлих прийомів” маніпуляції, за допомогою яких Путін і його команда піклуються про те, щоб вибори не провалилися.
1. Від участі у виборах відсторонений головний противник Путіна і найпопулярніший представник опозиції Олексій Навальний.
2. Юстиція, яка, навіть за визнанням довіреної особи Путіна і голови уряду Дмитра Медведєва, управляється політикою, регулярно відправляє до в’язниці критиків Кремля. Так, противник Кремля Навальний провів під арештом кожен п’ятий день своєї передвиборчої кампанії (в цілому 60 днів). До арешту постійно засуджуються і його соратники, наприклад Ілля Яшин. У в’язниці знаходиться і брат опозиціонера, арешт якого також вважається політично мотивованим. За ґрати неодноразово відправляли за критичні публікації і блогерів. Багато критиків Кремля, такі як екс-чемпіон світу з шахів Гаррі Каспаров і колишній заступник голови уряду Росії Альфред Кох, більше не можуть в’їжджати на територію Росії.
3. “Той, хто відкрито критикує Путіна, повинен пам’ятати не тільки про в’язниці: є й інші методи залякування – аж до смерті”. Так, Борис Нємцов, один з головних супротивників Путіна, його найбільш гучний і явний критик, був застрелений в 2015 році на мосту прямо перед Кремлем – співробітником поліції, які мають зв’язки з довіреними особами Путіна і авторитарним правителем Чеченської республіки Рамзаном Кадировим. Серед інших прикладів автор згадує оприлюднення перед парламентськими виборами 2016 року відео, де Михайло Касьянов займається позашлюбним сексом і лає своїх політичних товаришів, а інший опозиціонер мастурбує.
4. Російський закон про порядок проведення зборів був прийнятий ще в демократичний період – між розпадом Радянського Союзу і повторним створенням авторитарного режиму Путіним. У ньому говориться, що демонстрації не підлягають схваленню державою і досить тільки повідомлення. (…) Однак зараз держава систематично зневажає це право. Демонстрації забороняються всупереч приписам закону. Якщо ж вони все-таки проводяться – відповідно до закону – влада в кримінальному порядку переслідують їх організаторів.
5. Великі ЗМІ, зокрема великі телеканали, насильно долучаються до державної ідеології та знаходяться під строгим контролем Кремля. Раз в тиждень відповідальні представники великих телеканалів збираються в Кремлі для отримання інструкцій, повідомляють інсайдери. Там вирішують, кого помістити в чорний список, яким чином повідомляти про нього і чи повідомляти взагалі. При цьому “Путін перебуває вище критики, повідомлення про нього схожі скоріше на культ героя, ніж на журналістику”, – зазначає Райтшустер. Про те, що Навальний викрив в корупції високопоставлених чиновників, великі ЗМІ вперто мовчать.
6. Центрвиборчком, строго контрольований Кремлем, оформив виборчий бюлетень таким чином, що навіть люди з поганим зором зможуть дуже швидко знайти, де написано ім’я Володимира Путіна. У той час як про інших кандидатів в бюлетені написано не менше шести рядків, у одного кандидата текст займає лише два рядки – так ім’я Путіна відразу впадає в очі.
7. Кандидати на пост президента схожі на учасників реаліті-шоу. Володимир Жириновський за чверть століття створив собі репутацію політичного клоуна, який “в разі сумніву міцно тримається за Кремль”. Сергій Бабурін справляє враження “густо напудреного” експоната, що “повстав з музею Леніна”, а Ксенія Собчак, IT-girl з “верескливим голосом і потягом до всього люксового, є максимальним подразником для більшості росіян і їх антигероєм. Наскільки сильно вона критикує систему, настільки ж сильно вона уникає критики на адресу “царя Путіна”.
8. У ході минулих виборів держава вдавалася до абсурдних методів досягнення бажаного результату. Дуже багато що говорить про те, що ці методи будуть використані і цього разу, пише автор, нагадуючи про такы “класичны” порушення, як виборча “карусель” з голосуванням одних і тих же виборців на різних ділянках і масовоме вкидання в урни виборчих бюлетенів з проставленими відмітками.
9. Навіть Друга світова війна стає аргументом на виборах. Так, 3 лютого відбувся великий концерт і мітинг в пам’ять про 75-річчя перемоги Росії у Сталінградській битві. При цьому на мітингу можна було побачити абсолютно передвиборний плакат: “Ми віримо в країну, ми віримо в Путіна”.
10. Право на захист поліцією є у кожного глави держави в цьому світі. Але не у плакатів з їх зображенням. Однак саме про це все частіше надходять повідомлення з усієї Росії: великі передвиборчі банери президента цілодобово охороняються поліцією, щоб їх нічим не вимазали, як це траплялося неодноразово.
11. Державний тиск має сприяти явці на вибори. Так, вихователі одного дитячого садка в підмосковних Митищах закликали в соцмережах батьків піти на вибори – їх попереджали особистим повідомленням або дзвінком. А в одному з дитячих садів Архангельської області перед виборами 18 березня відбудеться виставка дитячих малюнків із зображенням Путіна.
12. “Левада-Центр” – єдиний незалежний інститут вивчення громадської думки, – був оголошений в 2016 році іноземним агентом. “Так” Левада-Центр “отримав намордник – і єдиним джерелом опитувань громадської думки стали інститути, безпосередньо або побічно керовані Кремлем”, – відзначає автор. Серед них – державний ВЦИОМ, який поширює цифри, які навіть доброзичливим спостерігачам здаються абсурдними: наприклад, за його твердженням, 64% росіян вірять в “відкриту і чесну політичну боротьбу”.
Джерело: Huffpost Deutschland