Україна повинна робити ставку на власні переваги і позбутися відчуття, ніби нас усі сприймають як бар’єр на шляху агресивної Росії. Про це пише у своїй статті відомий політолог Євген Магда.
Буквально перші дні нового року показали, що Україні не варто плекати ілюзій щодо стрімкої євроінтеграції. Однак це зовсім не означає, що наша країна повинна змінювати вектор своїх зовнішньополітичних зусиль. Просто необхідно чітко оцінювати ситуацію і розподіляти зусилля.
Участі у вирішенні конфлікту на Донбасі – наймасштабнішого на континенті за 20 останніх років і представляє собою реальну загрозу стабільності ЄС – не знайшлося місця серед пріоритетів ЄС, оприлюднених Верховною представницею ЄС з питань закордонних справ і політики безпеки Федерікою Могеріні.
Зрозуміло, що вона не забула про те, що відбувається на сході України, однак консолідована позиція єврочиновників сьогодні полягає в тому, щоб не обнадіювати офіційний Київ хоча б у чому-небудь. До того ж з багатьох проблемних питань в Брюсселі вважають за краще не робити різких рухів, щоб не розгойдувати ситуацію. Тому часом вважають за краще промовчати, коли було б досить навіть натяку.
Правда, це не заперечує того факту, що два політичні лідери Європейського Союзу – Німеччина і Франція – залишаються задіяними в пошуках спроб врегулювання конфлікту на Донбасі. Візит в Україну з відвідуванням зони АТО міністра закордонних справ Зигмара Габріеля подарує шефу німецького зовнішньополітичного відомства можливість отримати враження без посередників.
Україні на руку можливе формування широкої коаліції в Німеччині, оскільки протиріч з українського питання між ХДС/ХСС і соціал-демократами не спостерігається. В умовах, коли в Берліні і Парижі готуються просувати ініціативи щодо реформування ЄС, врегулювання конфлікту на Донбасі може стати одним з компонентів життєздатності та ефективності дуету Меркель – Макрон. До того ж стовпи Старого Світу навряд чи захочуть спокійно спостерігати за активізацією участі Вашингтона в пошуках шляхів врегулювання конфлікту на Донбасі.
Якщо загальний клімат всередині Європейського Союзу для України виглядає досить сприятливим, то відносини з сусідами залишаються непростими і досить напруженими. Місцеві вибори в Польщі, що мають стратегічне значення для місцевої “Права і справедливості”, так само як і парламентська кампанія в Угорщині будуть стимулювати випади на адресу України.
Обіцянка офіційного Будапешта блокувати інтеграційні зусилля нашої країни не виглядають порожнім звуком при всій надуманості приводу для недружніх дій. І Варшава в даному випадку не стане грати роль адвоката України з простої причини: Угорщина і Польща стали неслухняними для Євросоюзу, і будь-які окрики з Брюсселя компенсуватимуть для підтримання авторитету влади серед громадян випадами проти України.
Куди більше тривоги викликає спільна заяву прем’єрів Угорщини та Польщі Віктора Орбана і Матеуша Моравецкього, зроблена 3 грудня у Будапешті під час першого закордонного вояжу польського політика. Вони підкреслили, що Вишеградська четвірка розширюватися не буде, щоб не поставити під загрозу ефективність її нинішнього функціонування. Це означає, що Україні необхідно шукати асиметричні способи говорити про свою центральноєвропейську ідентичність.
Проблема видається в тому, що сьогодні центральноєвропейські країни з їх трендом євроскепсису і консерватизму фактично перетворюються в перешкоду на шляху сприйняття України як “держави масштабних можливостей”. Безумовно, не єдину, але помітну.
Стереотипні оцінки зовнішньополітичної ситуації вже змусили бити в дзвони з приводу головування Болгарії в Раді ЄС. Мовляв, проросійський президент Румен Радев і його прихильники здатні втілити в життя обіцянки скасувати санкції проти Росії. Це не зовсім так, оскільки в Болгарії є не тільки проросійські сили, а й цілком проєвропейські, і в країні дорожать членством в ЄС нітрохи ні менше, ніж дружбою з Росією.
Якщо говорити в комплексі, то Україні необхідно позбутися ілюзій щодо євроінтеграційного бліцу, виконувати взяті на себе зобов’язання, здійснювати перетворення і розуміти, що зміни за європейським зразком потрібні не євробюрократам, а нам самим. Робити ставку на власні переваги і позбутися відчуття, ніби Україну усі сприймають як бар’єр на шляху агресивної Росії. Це сприйняття значно ширший і вимагає постійного підтвердження конкретними кроками щодо формування привабливого іміджу.
Євген Магда, Інститут світової політики