Творчість цього письменника досить одноманітна і патоґенна. Для тривожних меланхоліків вона – найкращий вибір для отримання депресії. Тому його варто читати вибірково, щоб не було “передозу”. Врешті-решт, яким би не був творчий доробок автора, набридає і втомлює навіть найкращий.
Більш стійкого читача сарказм та іронія Уельбека навряд чи пригнітять. Навпаки.
Головна принада цієї книжки у тому, що вона невелика. Якраз вистачає на тригодинну поїздку в “Інтерсіті”. Однак, містить багато: філософські розмірковування про сутінки Європи, цікаві есеї про класичну французьку літературу, влучну сатиру на сучасну ідеологію мультикультуралізму. І навіть, раптово – численні описи статевих актів головного героя, нудотні у своїй порнографічній детальності.
“Покора” – далеко не перша політична антиутопія про смерть Західної цивілізації та ісламізацію Європи. Та одна з небагатьох, де все відбувається природно і буденно. Без дешевих спецефектів на кшталт підриву Ейфелевої вежі чи насильницького перетворення соборів на мечеті. Просто одного дня в результаті виборів та політичних “договірняків” до влади у Франції приходить кандидат від мусульманської партії. А наступного ранку ви прокидаєтесь вже в іншій країні: у якій жінки більше не носять міні-спідниць, а для того, щоб викладати в паризькій Сорбонні, треба обов`язково прийняти іслам.
Саме це і трапляється з героєм книги Франсуа, 44-річним професором літератури. Типовим європейським інтелектуалом, що веде типове інтелектуальне життя: читає нікому не потрібні лекції в університеті, інколи знечів`я дописує до літературних видань, а в інший час пиячить та спить із студентками. Чи можна (і варто взагалі) опиратися наступу Умми, якщо твоє існування нікчемне та беззмістовне? А конформізм, виявлення покори дадуть тобі гроші, статус, можливість займатися улюбленою справою і ще – трьох гарненьких молодих дружин на додачу? Розмірковуючи над цим, Уельбек майстерно дістає назовні усі побоювання та тужливі передчуття, заховані нині глибоко в душах європейців.
У соціально-політичному аспекті це ще й цікава історія про те, як згуртована та цілеспрямована меншість (у нашому випадку – мусульманська), що добре знає, чого хоче, і має харизматичного лідера, здатна нав`язати свою волю аморфній та немічній більшості. Якщо більшість роз’єднана, давно втратила жагу до життя, зневірена і втомлена від самої себе. Нав`язати без “джихаду” та іншого радикалізму, а демонструючи оточуючим свою толерантність, поміркованість, готовність до міжконфесійного примирення та інші сучасні європейські фетиші.
Що ж, в Уельбека вийшла непогана інструкція з політичних маніпуляцій, мережевих стратегій та “гібридної війни” – як захопити владу у одній, окремо взятій країні.
Роман. Перкл. з франц. І. Рябчія.
Видавництво “Клуб сімейного дозвілля”.
Харків, 2015 рік.
Книжку читав: Віктор Сороченко