Росія, разом з Іраном і Іраком, стане однією з головних жертв нинішньої динаміки на ринку нафти. Про це пише в статті для The New York Post аналітик Fox News, у минулому офіцер військової розвідки Ральф Пітерс.
Минулого тижня ціна на нафту марки WTI опустилась нижче позначки 60 доларів за барель – «це чудова новина для тих, хто регулярно їздить на роботу здалеку, а також для абсолютної більшості комерційних підприємств, і надзвичайно погана – для наших найлютіших ворогів», – пише автор.
На його думку, Росія, разом з Іраном і Іраком, стане однією з головних жертв нинішньої динаміки на ринку нафти. Венесуели, Бразилії і Нігерії, на його думку, зниження цін на нафту торкнеться по дотичній, а Китаю, Америці, Індії, Мексиці і Канаді воно, навпаки, піде на користь.
Падіння нафтових котирувань, на думку Пітерса, пов’язане з політикою Саудівської Аравії, яка «справді частково є реакцією на енергетичний ренесанс в Північній Америці, але важливішим є інший мотив – зламати волю Ірану», переконаний аналітик. Саудити, продовжує він, «недолюблюють і росіян», оскільки зацікавлені в усуненні режиму Башара Асада в Сирії, а Росія його підтримує.
Володимиру Путіну падіння нафтових котирувань дуже недоречне, говориться в статті: «Щоб утримувати економіку (фактично – економіку воєнного часу), російському президенту потрібно, щоб нафта коштувала близько 100 доларів за барель». «Росіяни готові миритися зі значно важчими умовами, аніж мешканці західних країн», – визнає автор. Тим не менш, деякі рішення Путіна в області бюджетних витрат видаються йому «екстравагантними», зокрема програма переоснащення армії. «Військове відродження, яким воно бачиться Путіну, стає [Росії] не по кишені». Крім того, Путін «обіцяв покращення нікчемної російської системи охорони здоров’я, а замість цього звільняє медичних працівників і закриває лікарні… Поки що рейтинги Путіна високі. Найбільше турбує те, що, навіть якщо його притиснути до стіни, він може зробити ставку на «матінку-Росію» і знову піти в атаку».
За прогнозом Пітерса, «нафтопродукти, швидше за все, залишаться відносно дешевими (з коливаннями) протягом декількох років. Це гарна новина для демократичних держав і країн з ринковою економікою, але страшний сон для диктаторів усього світу».