Чи є реальна цінність у цього, вже зашарпаного, мема? Невже це тільки інструмент політичного маніпулювання масами, пошук ворогів, гордування вишиванкою у шафі і не своїми історичними перемогами? Чи існує формула на кшталт концепції стратегічного маркетингу, що окреслює спільні задачі громади людей? З вигодою для всіх і кожного, без різниці віросповідання, рівня достатку, складу крові і вимови слова «паляниця». Чи може бути спільна мета у всього населення України?
OURbattleforOURminds
Відповідь на це питання складна.
Проведемо аналіз національної ідеї, як соціального явища, – системи цінностей. Кого має перемагати патріот, чому патріотизм – це перемога над самим собою заради всієї громади? І зовсім не те, що пропонують «патріотичні» політики не тільки в Україні, а і в інших країнах.
Висновки – зразу. Для допитливих – аргументи в кінці.
Національною ідеєю будь-якої країни є прагматичний егоїзм, – починаючи від індивідуума; постійне вдосконалення розуміння індивідом своїх власних цілей і пошук однодумців для об’єднання в групу; спільна неперервна конкурентна боротьба з іншими локальними групами; вироблення групою-лідером культури (методу успішної поведінки) і проведення пропаганди (навчання) нижчих груп для посилення всієї піраміди взагалі.
1. Людському організму краще, якщо він забезпечений усім необхідним та стабільно посилює свою захищеність перед навколишнім світом.
2. Чим сильніше індивід тим сильніше його громада.
3. Організм виживає краще, якщо об’єднується в групу однодумців з ефективною спільною метою.
4. Чим більша вигода для групи індивіда – тим більша вигода для нього.
5. Групи безперервно конкурують між собою.
6. Група настільки ефективна і успішна, наскільки успішна її ідеологія.
7. Найуспішніша по факту група стає лідером і використовує ресурси підконтрольних груп.
Як бачимо дуже схоже не тільки на «американську мрію»(прагматизм в процесі конкуренції), але і на конфуціанство (наявність особистого і громадського обов’язку), дзен-буддизм (постійний філософський пошук суті будь-якого явища).
При необхідності конкурувати на рівні країн навченими операторами складних механізмів – в XIX столітті була поширена масова освіта, при створені масових армій на початку XX століття – було поширено масову фізичну культуру, в Античності нації об’єднувалися навколо релігії. Вже відходить в минуле «battleforyoumind» (книга гуру реклами, Эла Райса). На разі починається
OURbattleforOURmind!
Конкурентною перевагою вже не є принципово нова якість освіти (підвищення IQ). Наприклад, дослідження Г. Домана з раннього розвитку дітей проводились ще у 50-і роки в США, це вже відносно освоєний і пройдений етап.
На поточний момент – конкурентною перевагою є розвиток EQ (QualityofEmotions) здатність тверезо і прагматично оцінювати будь-яку ситуацію в житті і приймати рішення не емоційно, а згідно з конкретною метою. Психологічна культура, логіка, методи самоаналізу вже викладаються у навіть у дошкільному навчанні.
Але ця ніша так і не насичена. Чому?
1) Групи-лідери так звикли до успішної моделі в минулому (продаж рекламними стереотипами, активне використання популізму, спокійне керування спокійним піплом), що
ідея появи маси тверезомислячих громадян – розцінюється як загроза групі-лідеру (діючій владі). Насправді такої загрози немає – адже група-лідер все рівно буде керувати пірамідою через контроль вертикальних каналів пропаганди. Людина більш ніж водою наповнена інформацією з зовнішнього світу, і власне мислення це тільки самообман (Дж. Орвелл).
2) Теорія практичної психології не може бути формалізована як фізика або хімія.
Успішність будь-яких теоретичних знань в галузі соціо-психології, аналізу систем, логіки, тощо – завжди спирається на вдалий піар або харизму автора.
І в банківській і в інших сферах (той же МВА) багато прикладів номінальних знань, які вдало «продаються» незнаючому споживачу під виглядом панацеї. Що там казати, навіть НЛП розцінюється як інструмент маніпулювання, а не самоаналізу (за Г. Олдером і Б. Хезером). Рядовий громадянин взагалі під маркетингом розуміє не оцінку систем, а просто рекламу абощо. У більшості банків маркетинг зводиться до збірки дайджесту новин зі СМІ.
3) Немає сильного стимулу впроваджувати нову конкурентну перевагу.
Історично можемо прослідкувати, як саме жорсткі війни або кліматичні катаклізми призводили до зламу парадигми (системи цінностей). Так малий льодовиковий період співпав з закінченням Темних віків Середньовіччя, світові війни XX століття призвели до становлення сучасної економічної та фінансової системи, кліматичне сприяння пасовищам в Азії на початку нашої ери – сприяло посиленню кочових народів і як наслідок виникненню державності і феодалізму в Європі. Але в інтересах керуючих груп, груп лідерів, влади – йти на злам парадигми, не чекаючи потрясінь. Саме це буде справжньою реформою, а не перестановка доданків (органів влади, структури податкової системи, – може і дещо успішні), і точно вже не заміна вертикалі влади внаслідок революції: без принципової заміни ідеології це просто зміна хунт (приклади у Північній Африці).
Дві головні помилки, що мають майже всі країни в розумінні та пропаганді націоналізму.
1. Націоналізм зводиться до боротьби з зовнішнім ворогом (об’єднує націю, перешкоджає асиміляції нових членів).
Вигадуються різні «лякалки»: від Аль-Каїди, до дагестанців, або злодіїв-при-владі.
2. Традиції вважаються найефективнішим культурним важелем (об’єднує націю, перешкоджає асиміляції нових членів).
Нове мислення, новий підхід навіть не обговорюється.
3. Держава підтримує слабкі ланки до останнього (захист власного виробника, підтримка малого бізнесу).
Половина бюджету ЄС це підтримка сільгоспвиробника, але на разі вже немає ресурсів для такої підтримки і Україна витіснила Францію з споконвічного їх ринку збуту зернових – Марокко. Японія дотує чотири ціни рису, а селяни традиційно збирають його руками – маємо зовнішній борг. Так і в Україні лунають гасла про підтримку малого бізнесу. Незважаючи на те, що він малоефективний у порівнянні з світовими корпораціями. Підтримка вмираючої фірми це як бинтування гангрени замість ампутації – з кожною хвилиною гангрена буде рости поки не вб’є весь організм.
Спробуємо уявити собі розвиток США у XVIII столітті з такими підходами? Наскільки ефективними патріотами є неонаціоналісти? Як важливо згадування УПА і носіння вишиванок для майбутнього? Хто кращий патріот: переможець олімпіади з математики, чи з боксу? Чи вигідні у довгостроковій перспективі фінансування державою збиткових фірм? Та інше і інше.
Багато явищ сьогодні лише здаються патріотичними, а на справді – становлять загрозу національній безпеці.
Безумовно, простота і звичність на разі активно експлуатованих образів – добре сприймається піплом. Типовий портрет патріота це: вишиванка, мітинг, копіювання європейського, розмова українською на публіці, вшанування Т. Шевченко. Для мене портрет патріота це – запуск нового заводу, впровадження новітньої технології, якісна праця на фабриці і в банку, в решті решт підхід до реформи освіти, як описав його Б. Жебровский…
Між іншим… Т. Шевченко, це поет, якого популяризували в СРСР на початку 30-х після знищення «Розстріляного Відродження». Абсолютний чемпіон по виданням та загальному накладу в СРСР серед поетів, хто? Так, саме він. То як може сучасний український патріот вихваляти поета, який був основним і головним інструментом комуністично-імперської пропаганди?
Чи може Україна поставити за мету якісний розвиток нації? Це залежить не тільки від лінивого громадянина (вже затріпане «почни з себе»), і не тільки від допитливого (довіра не гарній косі, а навчання самостійному аналізу). Більш за все це залежить від постановки надмети групою-лідером – отримання багатства не лише сьогодні і завтра, але і через сто років. Створення відповідної системи розвитку громадян, злам популярних стереотипів, введення моди на мислення, а не на фрілав або хіпстерство, –
таких культурних потоків, що виховають якісно кращих працівників, які в конкуренції між собою виховають таких, що зможуть конкурувати зі світом. «Спарта» культурна і вже потім – економічна.
Проблема в тому, що це більше схоже на утопію, юнацький ідеалізм. Приклади культури таких країн як Росія (великоруський шовінізм), Греція (радикальний націоналізм), Китай (центр світу), Індія (кастова система) – вказують на те, що більш простіше і вірогідніше зберігати поточну владу в поточних руках, ніж міняти світосприйняття. Націоналізм трактується і буде трактуватися як боротьба, а не як якісна праця. Перший лідер, в кого вистачить сміливості мабуть буде названий диктатором за злам парадигми.
Але історія саме таких ставить в один ряд із Карлом Великим, Володимиром Великим, Мао Цзедуном, Сталіним – з тими, хто не злякався змінити світогляд і звичаї своїх народів.
Кому цікаво – детальніші аргументи…
Метафізика
Якщо узагальнити суть будь-якої взаємодії об’єктів матеріального світу – то можна сказати: «якщо є безумовна можливість взаємодії – то вона відбувається без втручання сторонніх сил».
Якщо є катод і анод то буде рух іонів, якщо на масу діє сила гравітації – то Ньютону не потрібно штовхати яблуко вниз із дерева. Мети, спонукання до дії у таких взаємовідносинах немає, це просто безумовна взаємодія матерії.
Окремий об’єкт це ціле із окремих частин, що спільно взаємодіють. Якими є частини і як вони між собою взаємодіють – визначає таку спільну можливість взаємодіяти або суть об’єкту.
Вуглець і його зв’язки між собою утворюють графіт і алмаз, що зовсім по різному реагують на навколишній світ, є відмінними між собою.
При здійсненні комунікацій між об’єктами, – якісь із них втрачають свою цілісність, руйнуються (складові частини стають незалежні), а якісь – навпаки набувають значно більших відносин з чимось окремим, аніж з рештою світу (об’єднуються).
Висіло яблуко на гілці і було одним цілим з гілкою. Впало – стало окремим об’єктом, або навіть одним цілим із головою Ньютона.
Процеси розпаду і новоутворень є безперервними і безкінечними. Те що ми спостерігаємо у вікно або у телескоп Хаббл – це все те, що по факту зберегло свою структуру у процесі безумовної взаємодії матерії. Така собі еволюція неживого.
Залишки того, що не зруйнувалось.
Чим більше об’єкт і чим гнучкіше він реагує з зовнішнім середовищем – тим більше шансів, що він збереже себе: зруйнується не весь або уникне руйнувань.
«Живе» в цьому контексті є лише такою формою організації «неживої» матерії, яка здатна змінювати фактори впливу зовнішнього середовища на свою структуру.
Еволюція живого досить непогано викладена К. Ю. Еськовим в «Історії Землі і життя не ній». Здатність відтворювати себе, розмножувати і урізноманітнювати популяцію, змінювати оточуючий світ – це безумовно ефективна організація матерії, що по факту довела успішність збереження своєї суті.
Яким же чином відбувається процес відбору кращих, тих хто виживає? Органічна матерія, – будь яка популяція, будь якого виду – неоднорідна, з різним пристосуванням до різних факторів. Хтось загине, а хтось виживе, хто виживе – розмножиться і ось нащадки вже всі пристосовані до нових умов. У цьому конкурентна перевага органічної матерії і суть її гнучкості до взаємодії з навколишнім світом.
Людина – це не вінець чийогось творіння, і взагалі не краща форма матерії, це тільки один із видів організації матерії, що на поточний момент один із краще пристосованих (не факт, що кращий, є ще гриби, віруси). Популяція людей, інстинкт розмноження, обмін генами, моделі суспільної поведінки – це тестування найбільш пристосованих моделей людини із зовнішнім середовищем. Це зумовлює виживання і удосконалення протидії виду – зовнішньому середовищу.
Соціологія
Людство (і органічна екосистема взагалі) це спростування серйозного протиріччя: «чим більше система тим вона витриваліша, але чим більша тим вона менш гнучкіша і більш вразлива». Це єдиний багаторівневий організм, частини якого постійно конкурують за більший обсяг використання ресурсів природи, за більшу здатність протистояти руйнації.
Як і до людських органів відбувається приплив крові у разі необхідності, так і в економіці перерозподіляються економічні потоки. Як у людини першою відмирає найураженіша тканина, так і в суспільстві – найменшефективні моделі поведінки вимирають.
Для окремої людини ресурсами є не тільки об’єкти неживого світу, але і інші люди. За законом найменших витрат енергії – людина впливає перш за все на найпасивніший об’єкт зовнішнього, по відношенню до неї, світу.
Сильний б’є слабкішого. Якщо над людиною висить виноградне гроно, то саджати пшеницю людина не буде.
Пріоритет руйнації найбільш пасивних об’єктів зменшує вплив на міцніші об’єкти. Як результат – міцніший об’єкт втрачає менше енергії для «захисту».
Якщо в кризу по факту зруйнувались найслабкіші банки, то цим вони вивільнили ринок для більш сильніших.
Щоб не бути поглинутим більш могутньою особиною – слабкіші об’єднуються. Таке об’єднання вже може конкурувати на рівних із сильними, захищатись від поглинання. Подальший процес об’єднання осіб в групи призводить до конкурування вже соціальних груп.
Слабкі хлопчаки гуртуються бити батька, беззахисні перед корпораціями споживачі – об’єднуються у спілки, беззахисні перед імперією країни – об’єднуються в союзи. Ознакою такого об’єднання є отримання вигоди всіма рядовими членами, але при умові надання свого внеску на користь лідера групи.
Конкурентоздатність групи залежить від таких факторів: міцність частин групи, якість їх взаємодії між собою, загальна стратегія дії. Причому частини групи це всі-всі можливі соціальні угруповання нижчого порядку у яких також є якість внутрішньої взаємодії, а їх стратегічна ціль визначає якість їх взаємодії на більш високому рівні.
Якість спеціалістів банку визначає їх можливості взаємодії між собою, їх взаємодія між собою – визначає можливості банку, взаємодія банку та інших суб’єктів економіки – визначає можливості країни. Яка взаємодія частин такий є і цілий об’єкт. Так само як у «неживому» світі.
Наявність спільної мети передбачає спільну систему цінностей у всіх членів соціальної групи. Чим успішніше така система цінностей – і чим краще її розуміють члени групи – тим успішніше вся група. Соціальна група найбільш конкурентна серед рівних – володіє найбільш успішною технологією взаємодії. Тому саме вона стає групою-лідером, яка об’єднує під собою інші групи, які намагаються потрапити вдосконалити себе і потрапити на вершину піраміди.
Групі-лідеру вигідно розказати про успішну модель життя своїм підгрупам, адже це посилить її міцність. Але розказати не більше ніж потрібно – щоб не втратити контроль над пірамідою. Підгрупам до найменших, індивідуальних членів – вигідно таке навчання, адже воно посилює не тільки лідера, а і їх, нехай при цьому може бути підвищено і їх внесок на користь лідера.
Такі комунікації зверху-вниз, і між рядовими членами – є культурою (традиції, медіа, релігія, розваги, світогляд). Конкуруюча піраміда намагається ослабити якість взаємодії, передати конкуренту погані культурні потоки, які зменшать успішність конкурента. Або підгрупа-кандидат на лідерство отримує підтримку конкурента – з метою заміни лідера і ослаблення реальної успішності групи-лідера.
Система цінностей групи має постійно вдосконалюватися як гонка озброєнь в конкуренції таких соціальних пірамід. Але добровільна зміна моделей поведінки не відбувається майже ніколи. Історично склалося, що глобальна переоцінка цінностей це результат глибоких криз.
Психологія
Людина оцінюючи успішність своєї системи цінностей завжди орієнтується на власну соціальну групу, переважно на лідерів або на масову поведінку. Це так званий стадний інстинкт. Кожна унікальна модель поведінки сприймається перш за все – негативно.
Несвідома позитивна оцінка безпечності навколишнього світу і вибраної моделі поведінки забезпечується постійним нарощенням контрольованих ресурсів. На психічно-гормональному рівні (за К. Хорні) закріплені мотиви перемог над собою. У будь-якій грі (апріорі моделі реальних рішень) перемога над ворогом рівня нижче себе не приносить задоволення, а особлива емоційна самооцінка досягається перемогою над лідером. В умовах погіршення навколишнього середовища – індивід-чемпіон загине останнім.
Ковтун Артем Борисович, Начальник отдела управления кредитными рисками Департамента риск-менеджмента ПАО «УКРБИЗНЕСБАНК»