Інтерв’ю з директором Світового банку Чімяо Фаном: “Пенсійний вік потрібно поступово підвищувати”

Глава представництва Світового банку в Україні, Молдові та Білорусі Чімяо Фан розповів про досягнення української влади і залишені виклики, підтримку від СБ і нерозподілене фінансування, а також поділився думкою про рішення конфлікту на Донбасі

В умовах війни на Донбасі, а також масштабної економічної кризи, до якого додалася і політична, Україні як повітря потрібні реформи. Корінні зміни допоможуть повернути довіру інвесторів, принесуть країні додаткові фінансові вливання, і економіка, нарешті, піде вгору. Про це говорять і наші можновладці, але далі слів справа поки не йде. Політики не можуть поділити сфери впливу і портфелі, через постійні “міжусобиці” надовго не затримуються і чиновники, відповідальні за реалізацію масштабних інвестиційних проектів. Якраз зараз “провисає” величезний пакет фінансової допомоги Світового банку на $2,3 млрд на модернізацію доріг, мережі водо- і теплопостачання, на поліпшення надання соціальної допомоги та медичних послуг. Про труднощі роботи в сьогоднішніх українських реаліях, необхідності проводити реформи і боротися з корупцією “Сегодня.ua” поговорив з директором Світового банку по Україні, Молдові та Білорусі Чімяо Фаном.

– Як Ви оцінюєте реформи, проведені в Україні за останні два роки? Найчастіше, українська влада всі невдачі списує на війну.

– Очевидно, що за останні два роки Україна зіткнулася з безпрецедентними викликами. До економічної кризи додався затяжний конфлікт на Сході. Правда, економіка заходила в стан стагнації ще до кризи. У 2012-2013 роках зростання було практично нульовим. Спочатку криза плюс реформи, які потрібно було провести для стабілізації, – все це мало негативний вплив на зростання. Цей вплив був посилено конфліктом на Сході, який призвів до великих людських страждань.

З економічної точки зору конфлікт на Сході мав три основних напрямки впливу на економіку. Перший – втрата економічної діяльності, яка відбувалася на території, зараз непідконтрольній Україні. Другий – розрив ланцюжків поставок продукції з непідконтрольної території на територію України. Третій – конфлікт негативно вплинув на довіру як внутрішніх, так і міжнародних інвесторів. По суті, конфлікт призвів до того, що і економічна ситуація погіршилася, і всі виклики, які потрібно було вирішувати, стали ще складнішими.

 – Чого, на Ваш погляд, нам вдалося домогтися?

– Оскільки перед українською владою встали такі безпрецедентні виклики, влада, і уряд зокрема, зробили ряд кроків, щоб якимось чином їх вирішити. Був прийнятий ряд кроків для стабілізації банківського сектора. З початку 2014 року 70 банків визнали неплатоспроможними. Було вжито заходів серйозної фіскальної консолідації, щоб уникнути фіскального дефіциту. В рамках фіскальної консолідації і реформи уряд провело необхідні переговори і досягло розгляду реструктуризації приватного боргу України. Відбувся перехід на плаваючу обмінну ставку, що спровокувало девальвацію. Але це також пов’язано з тим, що в попередні роки тривалий час обмінний курс штучно утримувався на одному рівні. Перехід на гнучкий курс дозволив Україні зберегти конкурентоспроможність українського експорту, обсяги імпорту, адекватний баланс поточного рахунку. Три основні напрями реформ – в банківському секторі, фіскальна консолідація і гнучкий обмінний курс – найважливіші для стану економіки. Тому що без макроекономічної стабільності дуже складно робити якісь додаткові кроки.

Три основні напрями реформ – в банківському секторі, фіскальна консолідація і гнучкий обмінний курс – найважливіші для стану економіки. Тому що без макроекономічної стабільності дуже складно робити якісь додаткові кроки.

 – Як щодо енергосектору? Ми підвищили тарифи для населення, які багато наших політиків називають неринковими і непідйомними.

– Українська влада зробила дві важливі речі: позбулася посередника між “Нафтогазом” і “Газпромом”, і врегулювала (підвищила – Авт.) тарифи на газ, наблизивши їх до ринкового рівня. Все це було значним джерелом корупції. Вдалося зменшити квазі-фіскальний дефіцит, який виникав через значні субсидій (для населення – Авт.) при низьких тарифах. І дуже важливо, хоч люди цього і не бачать, то, що підняття тарифів до ринкового рівня стимулює енергоефективність та допомагає вирішити завдання енергетичної безпеки.

Ще одна реформа, пов’язана з газовими тарифами, – поліпшення соціальної цільової допомоги для людей, які її потребують. Люди часто цього не помічають, але коли тариф на газ низький для всіх, вигоду найчастіше отримують багаті. До реформ в тарифній політиці 40% багатих отримували більше 50% вигоди від низьких тарифів. У той час як 20% бідних отримували лише 13% вигоди від низьких тарифів. Тобто, стара система низьких тарифів була несправедливою саме для бідного населення, приносячи вигоду багатим. Звичайні люди споживають досить мало газу. У той час як багатим треба обігріти свої басейни і лазні. Але вони користувалися субсидіями, як і бідні, які використовують цей газ для приготування їжі та обігріву своїх будинків. Стара система низьких тарифів була задумана і спроектована для багатих. Крім того, впливові люди, які в Україні брали участь в різних операціях з купівлі газу, заробляли великі гроші на різниці в ціні.

До реформ в тарифній політиці, 40% багатих отримували більше 50% вигоди від низьких тарифів. У той час як 20% бідних отримували лише 13% вигоди від низьких тарифів. Тобто, стара система низьких тарифів була несправедливою саме для бідного населення, приносячи вигоду багатим

Ще одна найважливіша реформа, розроблена владою, – краща цільова допомога бідним верствам населення. Тільки під час минулого опалювального сезону на отримання субсидій зареєструвалися 5 млн сімей, чиї доходи не дозволяли оплачувати високі тарифи. Для нас важливо, щоб в момент підвищення тарифів влада підтримувала бідних людей і продовжувала реформу енергосектора. Це стосується і поліпшення корпоративного управління “Нафтогазом”, і якнайшвидшого прийняття закону про ринок електроенергії. Це дозволить створити більш конкурентний ринок.

Що стосується інших реформ, – відбулося спрощення ведення бізнесу. Але, на жаль, вплив реформи дерегуляції приватний сектор до кінця не відчув. Ще одна сфера реформ – держзакупівлі. І ми дуже раді, що Всесвітній банк допомагав впроваджувати цю реформу.

– Добре, чого ми не зробили? Напевно, Ви скажете про “нульовий рівень” боротьби з корупцією?

– Так, перше і найголовніше – боротьба з корупцією. Я розглядаю всі шляхи і зусилля з боротьби з корупцією на трьох рівнях. Перший – це ліквідації можливості давати і брати хабарі. Тут багато виправили в банківському і енергосекторі, а також в питанні дерегуляції бізнесу. Другий рівень – створення інституцій та агентств із боротьби з корупцією. Тут ми спостерігали затримку в створенні НАБУ і НАПКА. І третій рівень, де ми також не побачили значного прогресу, – переслідування корупціонерів і залучення їх до відповідальності. Тут, мені здається, влада повинна подвоїти зусилля і прискорити реформи.

– Як щодо інших сфер?

– Потрібно продовжувати фіскальну консолідацію, покращувати адміністрування податків шляхом ліквідації законодавчих бар’єрів. З іншого боку, влада повинна продовжити підвищувати ефективність держвидатків, щоб забезпечити ефективність фінансування “соціалки”. Ми хочемо бути впевнені в тому, що допомога максимально цільова і доходить до тих, хто її дійсно потребує.

Окрема програма реформ ще чекає пенсійну сферу. Сьогоднішня українська пенсійна система охоплює надто багато людей. Причому для всіх цих людей в системі дуже мало грошей. Я знаю, з політичної і соціальної точок зору це досить складна тема. Але якщо зробити правильні реформи, систему можна зробити справедливою для всіх.

Сьогоднішня українська пенсійна система охоплює надто багато людей. Причому для всіх цих людей в системі дуже мало грошей.

Звісно, влада повинна продовжувати дерегуляцію та спрощення ведення бізнесу. Ключове тут – реформа судової системи. Ми повинні бути впевнені, що суди незалежні і не корумповані. Судова система повинна захищати права власності інвесторів.

Попереду ще довгий порядок денний реформ. Така ситуація склалася через те, що довгий час ніхто не проводив структурні реформи. До того ж, зараз Україна стикається з безпрецедентними викликами: внутрішніми, серед яких конфлікт на Сході, і зовнішніми – зменшення цін на нафту, метал.

Сьогоднішню Україну можна порівняти з велосипедистом, який їде під гору. Країна повинна продовжувати крутити педалі, щоб рухатися вгору. Коли ви перестанете крутити педалі, ви покотитеся вниз. І це величезний ризик. Очевидно, що сьогоднішня політична криза лише посилює проблеми. Мені здається, всі основні українські гравці повинні розуміти ці ризики.

Сьогоднішню Україну можна порівняти з велосипедистом, який їде під гору. Країна повинна продовжувати крутити педалі, щоб рухатися вгору. Коли ви перестанете крутити педалі, ви покотитеся вниз

– Як Світовий банк допомагає Україні “крутити педалі”?

– Світовий банк, як і інші міжнародні інститути, допомагає Україні крутити педалі, щоб рухатися під гірку. Нас ще можна порівняти з електричними моторами, які встановлені на нових велосипедах. Але якщо велосипедист не має бажання крутити педалі і тримати рівновагу, вперед велосипед не поїде.

Як ми намагаємося допомогти? За останні 18 місяців Світовий банк надав понад $4,6 млрд. Це величезний обсяг підтримки. Для порівняння, за 22 роки до цього періоду ми надали $7,5 млрд. У першу чергу, ми даємо ці гроші на підтримку структурних реформ, стабілізацію економіки, що включає підтримку і стабілізацію банківської системи, і фіскальну консолідацію. Також ми даємо гроші на підтримку реформ в енергосекторі, в секторі соцдопомоги (субсидій – Авт.), створення НАБУ і НАПКА, підтримку реформ в сфері дерегуляції бізнесу. Майже половина, $2,25 млрд, була спрямована до бюджету (України – Авт.) на підтримку цих реформ.

За останні 18 місяців Світовий банк надав понад $4,6 млрд. Це величезний обсяг підтримки. Для порівняння, за 22 роки до цього періоду ми надали $7,5 млрд.

Друга сфера нашої підтримки – ми інвестуємо в базові публічні послуги. Ми продовжуємо вкладати в сфери водопостачання та водовідведення, управління твердими побутовими відходами, центрального теплозабезпечення, передачу електроенергії, соцдопомоги і охорони здоров’я. Це сфери, за допомогою яких держава надає базові послуги населенню. І, звичайно ж, ми інвестуємо в автодороги. Всі ці інвестиції дуже важливі з точки зору відновлення економічного зростання. Ще $2,2 млрд, були спрямовані на інвестиції саме в ці сфери.

Третя сфера – фінансова підтримка приватного сектора безпосередньо від Світового банку через Міжнародну фінансову корпорацію (МФК), так і за допомогою кредитних ліній “Укрексімбанку”.

_-1_370

– Простих людей цікавить, що відбувається з курсом долара. Україна взяла курс на політику інфляційного таргетування. При цьому заклала в бюджет курс 24 грн/дол при 12% інфляції. Зараз ця політика працює?

– Ми бачили, як фіксований обмінний курс привів до дефіциту торгового балансу і виснажив резерви. І це стало однією з причин переходу до плаваючого обмінного курсу, що і призвело до девальвації. З урахуванням того, що зараз відбувається в світі, відкритій економіці плаваючий обмінний курс потрібен як захист від зовнішніх і внутрішніх шоків. Ми вважаємо, що українська влада повинна продовжити політику інфляційного таргетування як основну в середньостроковій перспективі і продовжувати використовувати політику плаваючого курсу. Що важливіше, влада повинна продовжувати впроваджувати реформи, без яких міжнародним партнерам буде складно і далі підтримувати Україну. Зрештою, не можна розглядати політику плаваючого курсу, відірвану від інших речей. Важливим є те, що ще уряд робить з точки зору більш широких структурних реформ і стабілізації економіки.

Українська влада повинна продовжити політику інфляційного таргетування як основну в середньостроковій перспективі і продовжувати використовувати політику плаваючого курсу

– Рівно рік тому долар коштував 40 грн. Багато нарікали на неправильну політику НБУ. Мовляв, роздане регулятором “рефінансування” комерційним банкам за корупційними схемами вивели в офшори…

– Думаю, не мені коментувати підвищення або скачки обмінного курсу в якийсь конкретний період часу. Але мені здається, і в чому ми намагаємося допомогти українській владі і НБУ, – виправити прозорість банківського сектора. Це включає і те, як розподіляється рефінансування, хто кінцеві власники банків, прозорість кредитування.

– Скільки вже освоєно з виділених $4,6 млрд? Адже в Україні з цим частенько виникають проблеми, навіть коли мова йде про допомогу міжнародних фінансових організацій.

– Дуже хороше запитання. Ми хочемо, щоб українська влада приділяла більше уваги нашій співпраці і реалізації спільних проектів. Освоєння відбувається за фактом реалізації тих чи інших реформ. Половина від цих $4,6 млрд уже пішли в бюджет України: вони використовуються на фінансування соцвиплат (субсидій – Авт.) і багатьох інших речей. Дійсно, у нас є проблеми по вибірці (черговості та пріоритетності – Авт.) в портфелі фінансування інвестиційних проектів. На жаль, реалізація інвестиційних програм і їх вибірка за останні два роки не покращилася. Звичайно, сам портфель інвестиційних кредитів за цей період значно виріс. Коли відбувається таке значне збільшення, на перших етапах вибірка природним чином падає.

Що вплинуло на низьку реалізацію нашого інвестиційного портфеля? По-перше, це частота зміни уряду. Щоразу, коли змінюється міністр, змінюються заступники, і кілька місяців йде на те, щоб призначити профільного заступника міністра і співробітників, які будуть відповідати за імплементацію програми співпраці з Світовим банком. По-друге, багато хто з тих людей, які займаються реалізацією наших проектів, – новачки. Їм потрібно спочатку навчитися, як з нами працювати, вивчити правила наших закупівель, фінансового управління. І, звісно ж, ми працюємо в складних умовах ефективності урядового управління. Ми повинні бути впевнені, що гроші, які ми даємо, використовуються ефективно.

Зараз в нашому інвестиційному портфелі 10 проектів на загальну суму в близько $3 млрд. З цієї суми $2,3 млрд ще не освоєні, не розподілені. Це не дуже добре, тому що зараз саме той час, коли економіка потребує значних інвестицій.

За деякими проектами були затримки фінансування з боку держави, де ми були в частині співфінансування. Наприклад, всі витрати щодо землевідведення окремих ділянок в рамках реалізації нашого проекту по реконструкції і будівництву нової автодороги оплачувалися з держбюджету. Торік грошей на це в бюджеті не було. Але ми змогли вирішити це питання шляхом реструктуризації проекту, що дозволило використовувати фінансування Світового банку (замість грошей з держбюджету України – Авт.). Але на реструктуризацію теж потрібен час, особливо в українських реаліях. По-третє, проблеми з освоєнням стосуються підрядників і постачальників. Раніше, в основному, контракти підписувалися більше ніж на рік у гривні. І коли відбулася девальвація, це створило певні труднощі для деяких підрядників і постачальників. Правда, це питання не було таким вже проблемним. Але все разом призвело до того, що реалізація проектів, які фінансуються Світовим банком, була на незадовільному уровне.Сейчас в нашому інвестиційному портфелі 10 проектів на загальну суму в близько $3 млрд. З цієї суми $2,3 млрд ще не освоєні, не розподілені. Це не дуже добре, тому що зараз саме той час, коли економіка потребує значних інвестицій. Більш важливо, що майже всі наші інвестиції йдуть на поліпшення базових послуг, які держава надає населенню. На модернізацію автошляхів з Борисполя до Харкова, на поліпшення якості водопостачання і водовідведення в 8-10 містах України, на поліпшення і модернізацію систем електро- та теплопостачання. І на поліпшення системи охорони здоров’я та програм соціальної допомоги. Це ті послуги, які завжди бачать і відчувають громадяни.

__02

– Світовий банк тісно працює з Мінфіном і Мінсоцполітики за субсидіями і переселенцями. Уточніть, про що конкретно йде мова.

– Безпосередньо з переселенцями ми не працюємо. З Мінфіном і Мінсоцполітики ми працювали над розробкою більш цільової програми допомоги, метою якої було зменшення негативного впливу після підвищення тарифів. За соцдопомоги дуже важливо пам’ятати, що держава може і повинна допомагати тільки тим, хто по-справжньому потребують такої фінансової підтримки. Будь-які соціальні виплати повинні верифікувати, особливо, якщо вони були оформлені нечесно. Ми працювали з Мінсоцполітики над тим, щоб забезпечити з їх боку спрощення різних процедур, зменшити час на реєстрацію домогосподарств, які претендують на субсидії. У співпраці з іншими партнерами ми допомогли підготувати для Міністерства персонал, який безпосередньо працює над наданням субсидій та іншого виду соцдопомоги. Щоб вони знали, як швидко оформляти всі необхідні документи. І так, ми працюємо з Мінсоцполітики через проект модернізації системи соцдопомоги. Він розрахований на $300 млн, щоб розширити і поліпшити програму гарантованого мінімального доходу для найбільш незахищених верств населення. Ми хотіли, щоб Міністерство поліпшило цілеспрямованість цих програм допомоги, розширило бази даних (людей, які отримують таку допомогу – Авт.). Крім того, з Мінсоцполітики ми працюємо над створенням системи управління інформацією національного рівня, щоб відповідні помилки і збої (в системі отримання пільг і субсидій – Авт.) могли відразу реєструватися. З Мінфіном і Мінсоцполітики ми працюємо і над більш широкими темами, такими як пенсійна реформа.

– Про пенсійну реформу… Уже колишній заступник міністра фінансів Ігор Уманський в одному з інтерв’ю заявив, що зниження ЄСВ призведе до збільшення дефіциту Пенсійного фонду і Україні нічого не залишиться, як підвищувати ЄСВ. У цьому ключі проблематично говорити про пенсійну реформу, так як зменшення дефіциту Пенсійного фонду – одна з вимог МВФ.

– Я думаю, не варто дивитися на ЄСВ, відірване від інших аспектів. Я вже говорив, проблема в українській пенсійній системі, в першу чергу, в тому, що вона охоплює дуже багато людей, на яких не вистачає ресурсу. Якщо я не помиляюся, йдеться про 12 млн осіб. Це величезна кількість. А середній рівень пенсії неймовірно низький. Тому сьогоднішня українська система не виконує функцію надання адекватної підтримки людям, які виходять на пенсію. Тобто, в першу чергу, є проблема з охопленням (всіх пенсіонерів – Авт.). Також, у вас досить багато різних видів пенсій. Є проблема індексації пенсій, яка відбувається хаотично. Правила індексації чітко не прописані, та й сама індексація відбувається спонтанно. Це не надає адекватних і своєчасних виплат, ускладнюючи саму систему. Тому ми повинні дивитися на проблеми пенсійної реформи в комплексі. Звісно, питання ЄСВ потрібно враховувати. До певного рівня це якась форма страхування потрібного рівня надходжень (до бюджету для покриття витрат по пенсіях – Авт.). Але в пенсійній системі ще повинен бути елемент, який би частково використовувався як елемент соціальної допомоги, який би гарантував якийсь мінімальний дохід людям, які виходять на пенсію. Я маю на увазі той рівень виплат, який би спрямовувався людям з держбюджету, якщо людям не вистачає пенсії. І ще один політично і соціально складне питання – вік виходу на пенсію. Думаю, поступово пенсійний вік потрібно підвищувати (це також одна з вимог МВФ – Авт.). Але в короткостроковій перспективі є й інші заходи, які потрібно приймати, для виходу пенсійної системи на більш стійкий шлях розвитку.

Думаю, поступово пенсійний вік потрібно підвищувати. Але в короткостроковій перспективі є й інші заходи, які потрібно приймати, для виходу пенсійної системи на більш стійкий шлях розвитку.

– Як Ви бачите шляхи вирішення конфлікту на Донбасі?

– Не думаю, що мені потрібно втручатися в політику. З економічної точки зору рішення конфлікту буде залежати від того, що буде відбуватися безпосередньо в самій Україні. Якщо люди, які живуть в окупованих районах Донбасу, побачать, що Україна стає “чистою” країною з ефективною системою управління, де людям надаються відповідні послуги, де з працевлаштування рівні можливості для всіх, я вірю, що це полегшить вирішення самого конфлікту і реінтеграції Донбасу. Думаю, кінець кінцем, це також залежить від реформування України. Тобто, в першу чергу Україна сама повинна відновити зростання. Це може статися, коли внутрішні і зовнішні інвестори почнуть вкладати гроші в Україну. Для цього потрібна копітка відданість реформам, щоб в інвесторів була довіра і впевненість, що вони будуть не просто виживати, а й зростати в цій країні.

Якщо люди, які живуть в окупованих районах Донбасу, побачать, що Україна стає “чистою” країною з ефективною системою управління, де людям надаються відповідні послуги, де з працевлаштування рівні можливості для всіх, я вірю, що це полегшить вирішення самого конфлікту і реінтеграції Донбасу.

– За даними недавнього доповіді Світового банку, зростання економіки України на 2016-й прогнозується на рівні 1%.

– Думаю, ранні ознаки стабілізації економіки ми дійсно спостерігали в другій половині 2015-го. Але ці ранні ознаки стабілізації дуже тендітні. Як я вже говорив, якщо не крутити педалі велосипеда, ви скотитися вниз. Якщо Україна буде продовжувати реформування в короткостроковій перспективі і отримає наступний транш кредиту МВФ, це буде “ін’єкцією” довіри в українську економіку. Якщо це станеться, то навіть в таких умовах ми очікуємо повільного відновлення зростання на рівні 1% в 2016 році. Чесно кажучи, не має значення, яка там буде цифра зростання. Протягом останніх двох років українська економіка стрімко падала. Так що 1-2% економічного зростання погоди не зроблять. Але з точки зору відновлення довіри, якщо населення і інвестори побачать, що українська економіка знову почала зростати, це дасть поштовх довіри.

Якщо Україна буде продовжувати реформування в короткостроковій перспективі і отримає наступний транш кредиту МВФ, це буде “ін’єкцією” довіри в українську економіку.

– В одному з перших відповідей Ви згадали про реструктуризацію Україною зовнішніх боргів. Як Ви вважаєте, умови були оптимальними?

– По-перше, Україна не мала іншого виходу, крім як реструктуризувати свої борги в довгостроковій перспективі. По-друге, реструктуризація була хорошою “угодою”. Якщо економіка буде постійно зростати протягом кількох років, здатність платити (за боргами – Авт.) Буде вище. Це потрібно пам’ятати, коли ми говоримо про реструктуризацію. Інший не менш важливий фактор, реструктуризація допомогла відновити довіру і впевненість у довгостроковому фінансуванні, які можна надавати Україні. І що ще важливо, в зв’язку з цим (реструктуризацією – Авт.) Стало можливе надання Україні значного пакета міжнародної фінансової допомоги.

Зеленюк Крістіна, Дорошенко Олег, “Сегодня”

 

Input your search keywords and press Enter.