Чи готові європейці до нових санкцій проти Росії?

Починаючи з 1 липня, постійні представники країн ЄС у Брюсселі оцінюють, чи виконує Росія чотири вимоги, висунуті їй Європейською Радою щодо деескалації на сході України. Рішення щодо подальших санкцій посли відклали, бо хоч не всі, але бодай частину європейських вимог російська влада, на їхню думку, хоч неочохе, та все ж виконала.

Новий крайній термін для посилення другого кола чи ж запровадження третього кола міжнародних санкцій вибігає 16 липня, коли остаточне рішення мають ухвалити на позачерговому саміті лідери 28 країн ЄС.

Утім, опитані ВВС Україна експерти з питань європейської політики не висловлюють великого оптимізму щодо здатності Європи запровадити дійсно болючі і справді відчутні санкції проти Росії за її приховане і явне втручання на українському Донбасі і за анексію українського Криму.

Чим погрожує Європа?

У день підписання повної Угоди про асоціацію з ЄС (разом із всеосяжною угодою про зону вільної торгівлі) 27 червня лідери 28 країн союзу заявили, що до 30 червня очікують від Росії і від підтримуваних нею сепаратистів виконання чотирьох вимог:

  1. створення механізму моніторингу припинення вогню і ефективного контролю кордону за участю ОБСЄ;
  2. повернення під контроль української влади пунктів перетину кордону “Ізварине”, “Должанський”, “Краснопартизанський”;
  3. звільнення всіх заручників, включаючи спостерігачів ОБСЄ;
  4. початку переговорів щодо реалізації мирного плану президента Петра Порошенка.

У разі невиконання цих умов учасники саміту пригрозили запровадженням нових обмежувальних заходів проти окремих осіб і підприємств Росії (“фаза 2 плюс”) або “третім колом” (секторальних економічних санкцій, спрямованих проти сегментів російської економіки на зразок енергетики чи банківської сфери).

Канцлер Меркель і президент Олланд

Олланд і Меркель говорять про санкції, але бізнес-кола рахують потенційні збитки

Однак, як написала Клацнутиу редакційній статті впливова американська газета Washington Post, нові санкції Заходу проти Росії так і залишилися порожніми погрозами, бо США чекають одностайності від Європи, а політики ЄС керуються надто різноманітними національними інтересами, щоб виступити злагоджено і рішуче.

“Неспроможність Заходу підтвердити гостру риторику відповідними діями стане боягузливою капітуляцією, яка спровокує лише більшу російську агресію”, – застерегло американське видання.

“Ціна єдності”

“ЄС до певної міри аж занадто переймається тим, щоби зберігати єдиний фронт”

Старший науковий співробітник Європейської ради із закордонних справ, автор кількох книг про новітню історію України Ендрю Вілсон на запитання, чому Європа зволікає з пошуками єдності в питанні російських санкцій, каже, що все якраз навпаки: це пошук єдності на рівні ЄС є причиною затримок із запровадженням санкцій.

“ЄС до певної міри аж занадто переймається тим, щоби зберігати єдиний фронт. На кожному кроці нинішнього процесу санкцій збереження єдності було практично таким самим пріоритетом, як і самі половинчасті дії. В результаті запровадження санкцій здійснюється дуже повільно і часто обмежується найнижчим спільним знаменником, – зауважує д-р Вілсон. – Ціна єдності ЄС – це відносна поміркованість підходу ЄС, який, звісно, поділений на кілька фракцій”.

Академічна стриманість в оцінках британського експерта контрастує з думкою старшого аналітика базованого в Брюсселі Центру європейської політики Аманди Пол, яка вважає образливим для українців те, що ЄС досі виявився не готовим запропонувати Києву перспективу членства – хоч яку віддалену.

Аманда Пол так відповіла на запитання ВВС Україна, чи мають рацію ті, хто звинувачує ЄС у повільності і нерішучості, коли мова про санкції:

“Якщо врахувати, скільки часу спливло від початку кризи, і рівень європейських санкцій, то не думаю, що вони відображають серйозність становища чи враховують кількість погроз посилити санкції, якщо Росія не сприятиме деескалації становища”.

“Гадаю, всім зрозуміло, що Росія, навпаки, сприяла ескалації конфлікту і не здійснила якихось кроків назустріч прагматичному мирному плану. Тому США і критики ЄС мають рацію, коли критикують ЄС за брак рішучості і дієвості в питанні санкцій. Але, з іншого боку, це недивно, беручи до уваги історію прийняття рішень із зовнішньої політики на рівні ЄС”, – додала експерт, яка в минулому неодноразово стверджувала, що Угода про асоціацію між Україною і ЄС має містити перспективу майбутнього членства.

Зараз, після того, як українці своєю кров’ю і наполегливістю продемонстрували Європі прагнення увійти до європейського політичного та економічного простору, каже Аманда Пол, ЄС міг би піти назустріч громадянам України цим сутосимволічним жестом.

Європа – поділена чи нерішуча?

Чи означає це, що Росія перестане сприймати погрози Євросоюзу, якщо ще один крайній термін мине без якихось відчутних змін, а третє коло санкцій так і не буде запроваджено?

“Я думаю, що все значно серйозніше. Якщо вийти за межі санкцій і проаналізувати позицію Німеччини, яка тепер, за деякими повідомленнями, каже, що не буде ратифікувати Угоду про асоціацію з Україною, доки та не встановить миру з Росією. Це означатиме, що Україну буде покарано за те, що почала Росія. Це просто жахлива річ“, – каже Аманда Пол.

Британський експерт Ендрю Вілсон на запитання, чи можна стверджувати, що причиною розколу або ж розбіжностей серед країн-членів ЄС у питанні посилення економічних санкцій проти Москви є лобізм Росії, існування всередині Євросоюзу своєрідного “проросійського фронту”, каже, що все значно складніше.

“Російський фронт, Троянський кінь – можна вживати яку завгодно емоційно забарвлену лексику, але це не міняє того факту, що деякі країни зволікають із наступним колом санкцій, бо не вважають це важливою для них проблемою. Сюди, зокрема, входять і кілька південноєвропейських країн, які вважають, що це все від них далеко, а крім того, мають масу власних внутрішньополітичних проблем, не в останню чергу – кризу єврозони, – каже д-р Вілсон. – У ЄС – 28 країн з цілою купою власних мотивацій. Не забуваймо, що Росія дуже вміло маніпулює громадською думкою у європейських країнах. І в багатьох вагомими фактором є проросійські, а то й пропутінські симпатії”.

“Троянський кінь” Росії

У деяких країнах побутують проросійські симпатії або елементарна байдужість до регіону Східної Європи, каже Ендрю Вілсон. Але загалом поділ, на його думку, наступний:

  • Південні європейські країни – зволікають найбільше;
  • Британія, Скандинавські і Балтійські країни та Польща – домагаються сильніших санкцій;
  • Німеччина – очолює групу країн, які “десь посередині”, куди, мабуть, входить і Франція;
  • Італія – найбільш неохоче веде мову про нові санкції, а Іспанія в цьому питанні поділена.

“Багато людей, які мають бізнес-відносини з росіянами, не дуже переймаються долею України. Вони вважають, що Україна повинна вирішувати свої проблеми з росіянами сама” – Аманда Пол, Центр європейської політики, Брюссель

“Із п’ятірки найвпливовіших країн ЄС лише Великобританія наполягає на жорсткіших позиціях, але і ми перебуваємо під впливом банків і відносин лондонського Сіті з Росією”, – додає Ендрю Вілсон, який зараз пише книгу про нинішню кризу в Україні і наполягає, що не зовсім коректно вести мову про “українську кризу”, бо насправді витоки кризи – відносини Росії із Заходом, де Україна стала майданчиком і фронтом.

Не кінець

Аманда Пол з брюссельського Центру європейської політики поділяє скепсис британського колеги, коли мова про перспективу запровадити проти Росії третій пакет секторальних санкцій. На її думку, бажання поглиблювати санкції немає в бізнес-колах жодної з країн Заходу.

“Сумно, але факт, що багато людей, які мають бізнес-відносини з росіянами, не дуже переймаються долею України. Вони вважають, що Україна повинна вирішувати свої проблеми з росіянами сама, не залучаючи треті країни, особливо, ті, які зазнають внаслідок такого втручання відчутних збитків, – каже експерт і додає. – На моє переконання, бізнес кола всіх країн ЄС не мають бажання запроваджувати третє коло санкцій проти Росії”.

На думку британського аналітика Ендрю Вілсона, загроза російського тиску і навіть шантажу з підписанням Угоди про асоціацію між Україною і ЄС не зникла. За його словами, державна російська служба “Росспоживнагляд” найближчим часом посилить пошуки всіляких нібито невідповідностей російським стандартам в українській продукції. І це незалежно від того, чим завершаться тристоронні консультації між ЄС, Україною і Росією.

Один із польських оглядачів, коментуючи тристоронні газові переговори у форматі Україна-ЄС-Росія, попередив про потенційну загрозу повторення Ялти-45, коли долю України і повоєнної Європи вирішували три тодішні наддержави. Чи існує така загроза зараз?

“Це все ще залишається загрозою. Є ще ознаки того, що великі держави або прямо домовляються між собою, або беруть до уваги інтереси одна одної, знову ж таки, не включаючи сюди Україну, дарма що Україна номінально присутня за столом переговорів. Тому ця метафора (Ялта, 1945 рік – ред.) може, і “заїжджена”, але я вважаю, що потрібно і далі її використовувати, бо ця небезпека зберігається”, – сказав Ендрю Вілсон.

На запитання, коли ця загроза зникне – після ратифікації Угоди про асоціацію в Україні, після ратифікації у Європарламенті і всіма країнами-членами ЄС – британський експерт відповів: “Боюся, що ніколи”.

Джерело: “ВВС Україна”

Input your search keywords and press Enter.